інтроверсія

ІНТРОВЕ́РСІЯ, ї, ж., псих.

Зосередження індивідом своїх переживань та зацікавлень на власному внутрішньому світі, що утрудняє встановлення контактів з іншими; протилежне екстраверсія.

Головною ознакою експресіоністичного мистецтва є інтроверсія, спрямованість на індивідуальний світ людини й розкриття специфічних психологічних станів і відчуттів (страху, жаху, відчаю) (з наук. літ.);

Інтроверсія характеризує закритість політичної культури, що полягає в прагненні її носіїв навчатися на власному досвіді, нехтуючи чужими передовими здобутками, й орієнтуватися лише на внутрішні тенденції та традиції розвитку, ідеалізувати внутрішнє духовне життя (з навч. літ.).