інтубація

ІНТУБА́ЦІЯ, ї, ж., вет., мед.

Уведення спеціальної трубки в яку-небудь частину тіла (перев. у гортань, трахею чи бронхи) з лікувальною або діагностичною метою; інтубування.

У разі гострої недостатності дихання II–III ступенів показана інтубація трахеї та переведення хворого на штучну вентиляцію легень (з наук. літ.);

Селективну інтубацію бронхів використовують в анестезіології при операціях на легенях і бронхах (з навч. літ.);

Багато хірургів негативно ставиться до інтубації тонкої кишки, бо хворі нерідко не витримують тривале перебування трубки в носоглотці (із журн.).

Значення в інших словниках

1. інтубація — -ї, ж., мед. Введення спеціальних трубок у просвіт гортані, трахеї і бронхів з метою відновлення і поліпшення прохідності дихальних шляхів або проведення інгаляційного наркозу. Інтубація кишечнику — введення трубки в просвіт кишки з діагностичною або лікувальною метою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. інтубація — інтуба́ція (від ін... і лат. tuba – труба) введення в гортань через рот спеціальної трубки для усунення розладу дихання.  Словник іншомовних слів Мельничука