ірис

І́РИС², а, ч., анат.

Райдужна оболонка ока.

Ірис – це високоінформативна анатомо-фізіологічна структурна одиниця, яка містить генетичні й набуті дані про стан організму (з наук. літ.);

Інформація зорового аналізатора та фотореакцій відбивається від сітківки ока, опрацьовується мозком, а у відповідь організм викликає зміни на ірисі (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ірис — (анатом.) чоловічок, див. зіниця, зрачок  Словник чужослів Павло Штепа
2. ірис — і́рис 1 іменник чоловічого роду оболонка ока і́рис 2 іменник чоловічого роду рослина іри́с іменник чоловічого роду сорт цукерок  Орфографічний словник української мови
3. ірис — I `ірис-а, ч. 1》 бот. Те саме, що півники. 2》 анат. Райдужна оболонка ока. II ір`ис-у, ч., збірн. Ґатунок цукерок у вигляді кубиків шоколадного кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ірис — іри́с (від грец. ιρις – райдуга) 1. Райдужна оболонка ока. 2. Багаторічна трав’яниста рослина родини півникових. Поширена переважно в помірній зоні Північної півкулі. Інша назва – півники. 3. Сорт цукерок.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ірис — див. півники  Універсальний словник-енциклопедія
6. ірис — ПІ́ВНИКИ (трав'яниста декоративна рослина та її квітка), І́РИС. Цвіте (юкка), як півники, і листям на півники схожа (О. Гончар); Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (М. Коцюбинський).  Словник синонімів української мови
7. ірис — Іри́с, -су, -сові (росл.) іри́с, -су; іри́си, -сів (цукерок)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ірис — І́РИС, а, ч. 1. бот. Те саме, що пі́вники. Ірис (півники) — багаторічна трав’яниста рослина з родини півникових (Колг. енц., І, 1956, 397); Сумні кипариси стримлять у блакить. Пахнуть іриси, і море шумить (Сос., І, 1957, 200). 2. анат.  Словник української мови в 11 томах