ірис
І́РИС, а, ч.
1. бот. Те саме, що пі́вники.
Ірис (півники) — багаторічна трав’яниста рослина з родини півникових (Колг. енц., І, 1956, 397);
Сумні кипариси стримлять у блакить. Пахнуть іриси, і море шумить (Сос., І, 1957, 200).
2. анат. Райдужна оболонка ока.
ІРИ́С, у, ч., збірн. Гатунок цукерок у вигляді кубиків шоколадного кольору.
Найбільш поширені помадні, молочні, марципанові.. цукерки та ірис (Укр. страви, 1957, 329).
Словник української мови (СУМ-11)