ірокези

ІРОКЕ́ЗИ, ів, мн. (одн. іроке́з, а, ч.; іроке́зка, и, ж.).

Група споріднених за мовою індіанських племен у Північній Америці.

– Пан Інаба Куронума наказав зняти з вас скальп. – Що? – стріпнувся Іван Іванович. – Я в лапах ірокезів? (О. Донченко);

Лікар, закінчуючи перев'язувати хворого, .. додав, що таке душогубство можливе хіба що тільки в якихось диких ірокезів (Б. Левін);

Здається, в інків чи ірокезів був своєрідний алфавіт: вузлики на вовняній нитці (І. Білик);

Фільм М. Іллєнка “Той, що пройшов крізь вогонь” – це історія життя нашого співвітчизника, полтавчанина, який став вождем племені ірокезів (з газ.);

* У порівн. Малий з Борькою тікають з уроків, забігають у штаб помаранчевих, набирають символіки, обчіпляються стрічками, воно все тріпотить, розвівається – бігають, як ірокези (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. ірокези — -ів, мн. (одн. ірокез, -а, ч.; ірокезка, -и, ж.). Група індіанських племен у Північній Америці. || жарт., зневажл., розм. Недоумки, йолопи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ірокези — Індіанці Пн. Америки в Канаді і США; бл. 11 тис.; бл. 1570 племена каюґа, моґаук, онейда, онандаґа і сенека утворили Лігу п'яти народів, з 1728 Ліга шести народів (приєдналося плем'я тускарора), т.зв. Ліга і.; у колоніальних фр.-англ.  Універсальний словник-енциклопедія