ірокези

іроке́зи

-ів, мн. (одн. ірокез, -а, ч.; ірокезка, -и, ж.).

Група індіанських племен у Північній Америці.

|| жарт., зневажл., розм. Недоумки, йолопи.

Значення в інших словниках

1. ірокези — ІРОКЕ́ЗИ, ів, мн. (одн. іроке́з, а, ч.; іроке́зка, и, ж.). Група споріднених за мовою індіанських племен у Північній Америці. – Пан Інаба Куронума наказав зняти з вас скальп. – Що? – стріпнувся Іван Іванович. – Я в лапах ірокезів? (О.  Словник української мови у 20 томах
2. ірокези — Індіанці Пн. Америки в Канаді і США; бл. 11 тис.; бл. 1570 племена каюґа, моґаук, онейда, онандаґа і сенека утворили Лігу п'яти народів, з 1728 Ліга шести народів (приєдналося плем'я тускарора), т.зв. Ліга і.; у колоніальних фр.-англ.  Універсальний словник-енциклопедія