ґаблі
ҐА́БЛІ, ів, мн., діал.
Вила з трьома зубцями.
Василина спирається на ґаблі й бачить, як навколо заворушилось і жіноцтво, і косарі (М. Стельмах);
* У порівн. Старі, тремтячі, як дерев'яні ґаблі, руки безпорадно обнімають скорчене, молоде, пашуче вогнем, стонуче [стогнуче] тіло, захищають усією кров'ю своєю від незримого ворога (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)