ґаблі
ҐА́БЛІ, ів, мн., діал.
Вила з трьома зубцями.
Василина спирається на ґаблі й бачить, як навколо заворушилось і жіноцтво, і косарі (М. Стельмах);
* У порівн. Старі, тремтячі, як дерев'яні ґаблі, руки безпорадно обнімають скорчене, молоде, пашуче вогнем, стонуче [стогнуче] тіло, захищають усією кров'ю своєю від незримого ворога (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґаблі — ґа́блі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- ґаблі — -ів, мн. 1》 Вила з великою кількістю зубців, що мають заокруглення на кінцях (для навантаження картоплі тощо). 2》 діал. Вила з трьома зубцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґаблі — Ґа́блі, -блів, -блям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґаблі — Ґаблі, -лів м. мн. = каблі. Словник української мови Грінченка