ґаблище

ҐА́БЛИЩЕ, а, с., діал.

Держак ґаблів.

– Про золотаря не чувала, але візьми від мене чарівне ґаблище, воно саменьке все зло проганяє (з казки);

– Побачив я в конторці ґаблі з переламаним ґаблищем. За інших обставин зафуркотіли б ті ґаблі на смітник (із журн.).