ґалаґан
ҐАЛАҐА́Н, а, ч.
1. Головатий півень з голою шиєю.
Бабин півень, горлатий ґалаґан, злетів на тин і кукурікнув (О. Донченко);
* У порівн. Мов півень отой ґалаґан, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Ю. Збанацький).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сітці.
Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться ґалаґанами, пороблені з легкого сухого дерева (І. Нечуй-Левицький).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.
Ґалаґан маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру повну байду (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)