ґалаґан
ҐАЛАҐА́Н, а, ч.
1. Головатий півень з голою шиєю.
Бабин півень, горлатий ґалаґан, злетів на тин і кукурікнув (О. Донченко);
* У порівн. Мов півень отой ґалаґан, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Ю. Збанацький).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сітці.
Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться ґалаґанами, пороблені з легкого сухого дерева (І. Нечуй-Левицький).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.
Ґалаґан маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру повну байду (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Ґалаґан — Ґалаґа́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- ґалаґан — -а, ч. 1》 Головатий півень із голою шиєю. 2》 діал. Поплавок на великій рибальській сіті. 3》 діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґалаґан — ПІ́ВЕНЬ (свійський птах), КО́ГУТ діал., КО́КОШ діал.; ҐАЛАҐАН (з великою головою і голою шиєю). В хліві спросоння півень кудкудакнув по-дурному, а потім коротко й злякано проспівав (Є. Словник синонімів української мови
- ґалаґан — Ґалаґа́н, -на, -нові; -ґа́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґалаґан — Ґалаґан, -на м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219. 2) Большой мѣдный горшокъ. Желех. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. Словник української мови Грінченка