ґалґан

ҐАЛҐА́Н, а, ч., діал.

Нероба, гультяй.

Не раз говорив [Михайло] до сина: в найкращім роді лучиться двох-трьох туманів або ґалґанів, – і споганять рід (Б. Лепкий);

– Рідко минав рік, щоб вони [татари] не приходили по ясир. І тоді палають хутори і села, а ці ґалґани і розбишаки або гинуть у бою, або татари женуть їх, як отару, в неволю (З. Тулуб).