ґандж
ҐАНДЖ, у, ч. і і, ж., розм.
Те саме, що ва́да 1.
[Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (І. Карпенко-Карий);
Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ґанджу, видко, роботящі (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґандж — ВАДА, п. щербина; ґанч, ганджа. Словник синонімів Караванського
- ґандж — див. помилка Словник синонімів Вусика
- ґандж — [ґандж] -джу, ор. -джеим, м. (на) -дж'і (ч.) і -дж'і, ор. -джеийу (ж.) Орфоепічний словник української мови
- ґандж — ґандж іменник чоловічого або жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ґандж — ґандж → ґанч Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ґандж — У, ч., нарк., див. ганджа. Перетертий ґандж сипонув в унітаз (С. Поваляєва). Словник сучасного українського сленгу
- ґандж — -у, ч. і ж., ґанджа, -і, ж., діал. розм. Те саме, що вада 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґандж — Ґандж, -джу, -джеві (ч. р.) і ґа́нджа, -джі, -джі, -джею (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґандж — Ґандж, -джі ж. = ґанджа. Черк. у. Словник української мови Грінченка