ґатунок
ҐАТУ́НОК, нку, ч.
1. Сорт, розряд чого-небудь за якістю.
П'ють галицькі мужики пиво, вино, рум [ром], чай, каву, але в найгірших ґатунках (В. Стефаник);
– Що це за “цигарка”? Я курю тільки папіроси, і то – вищого ґатунку (О. Донченко);
Іван Іванович довго приглядався до пачок цигарок двох ґатунків (Б. Антоненко-Давидович);
Папір, на якому була друкована газетка, був найгіршого ґатунку (Ірина Вільде).
2. тільки род. в. з означ., перен. Узагалі різновид чого-небудь.
Засідав [Шульга] з нами в “Просвіті”, а повернувши додому, писав доноси на “Просвіту” і то найпідлішого ґатунку (М. Коцюбинський);
Говорив [Діденко] небагато.., зате кожна фраза його була наче карбована, кожен дотеп найвищого ґатунку (А. Головко);
Обля жила інтенсивним особистим життям, поряд з нею виникали, щезали і знову з'являлися чоловіки різних класів і ґатунків – військові й цивільні, грубуваті й інтелігентні, високі й низенькі, товсті й худорляві (О. Ірванець).
3. Різновид культурної рослини, плоду і т. ін. за їхньою господарською цінністю.
– У нас тільки одинадцять ґатунків квіток, а треба щонайменше дванадцять (Леся Українка);
Старий був творцем цього ґатунку яблука (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)