ґвалтівник

ҐВАЛТІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто ґвалтує (у 1 знач.).

То ж військова банда в селі, ґвалтівники й мародери, гірші всякого фронту (П. Козланюк);

Над головами ґвалтівників і паскуд Довготерпеливі довершать Суд (І. Багряний);

Зоря відчайдушно вдарила ногами в груди ґвалтівнику, вирвалася, стрімко помчала вгору (О. Бердник);

А ще там [у льосі] сидить ґвалтівник з чумаків – зґвалтував у житі молодицю, теж суда [суду] дожидається (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. ґвалтівник — див. жорстокий; розпусник  Словник синонімів Вусика
2. ґвалтівник — ґвалтівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ґвалтівник — -а, ч. Той, хто ґвалтує (у 1, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови