ґвалтівник
ҐВАЛТІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто ґвалтує (у 1 знач.).
То ж військова банда в селі, ґвалтівники й мародери, гірші всякого фронту (П. Козланюк);
Над головами ґвалтівників і паскуд Довготерпеливі довершать Суд (І. Багряний);
Зоря відчайдушно вдарила ногами в груди ґвалтівнику, вирвалася, стрімко помчала вгору (О. Бердник);
А ще там [у льосі] сидить ґвалтівник з чумаків – зґвалтував у житі молодицю, теж суда [суду] дожидається (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґвалтівник — див. жорстокий; розпусник Словник синонімів Вусика
- ґвалтівник — ґвалтівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ґвалтівник — -а, ч. Той, хто ґвалтує (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови