ґиґнути
ҐИ́ҐНУТИ, ну, неш, док., вульг.
Загинути, вмерти.
– Пан Купа, мало не ґиґнувши з перестраху й ледве встоявши на ногах, хутко прикрив пухкою долонею свою лисину (О. Ільченко);
Я мимоволі пригадав прадавнє віщування кількох хіромантів, що колись напрочуд збіглися щодо моєї долі, а саме, що я, коли мені вийде 33 роки, себто саме тепер, маю ґиґнути (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)