ґражда
ҐРА́ЖДА, и, ж., діал.
1. Садиба (у 1 знач.).
То від ніг стількох гуцулів За два дні стоптавсь моріжок У тій ґражді, на подвір'ї, Де умер старий опришок (М. Шеремет);
У селах клали мiцнi ґражди, обкопували їх ровами i осторожували високим парканом. Була необхiднiсть повсякчас боронитися вiд татарви (Р. Федорів);
Описаний гуцульський осідок, або ґражда, найбільше зберігся на північних схилах Карпат, у районі Жаб'є і Криворівні (з наук. літ.).
2. Огороджене місце; загін.
– А хто винен? Вепр заметався в оселі, мовби загнаний звір у ґражді. – Мені байдуже зараз, хто винен! (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)