вимовлятися —
вимовля́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вимовлятися —
-яється, недок., вимовитися, -иться; мн. вимовляться; док. 1》 Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. 2》 діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини. 3》 тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися зі словом, фразою. 4》 тільки недок. Пас. до вимовляти 1), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимовлятися —
ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док. 1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. В слові “слізьми” таки треба писати м'який знак, бо так вимовляється (Леся Українка); Коли ж вимовлялося слово “дід”...
Словник української мови у 20 томах
вимовлятися —
ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко).
Словник синонімів української мови
вимовлятися —
ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док. 1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. В слові "слізьми" таки треба писати м’який знак, бо так вимовляється (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах