вимовлятися

ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док.

1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді.

В слові “слізьми” таки треба писати м'який знак, бо так вимовляється (Леся Українка);

Коли ж вимовлялося слово “дід”, слухняність ставала беззаперечною й негайною (Ю. Яновський);

Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко).

2. діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини.

Як мені вимовлятись та оправдуватись, то нема гірше (Леся Українка);

Ілля пив справді, а Домніка вимовлялася (О. Кобилянська).

3. тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися зі словом, фразою.

– Чи застанемо живими своїх? – несамохіть вимовився Микола (І. Нечуй-Левицький);

Понурий Федько і блідий, переляканий на смерть Проць наказали своїм дома, аби ніхто й словом не вимовився, що вони не ночували в хаті (Мирослав Ірчан).

4. тільки недок. Пас. до вимовля́ти 1.

Новий звук, ритмічна модель чи інтонаційна конструкція вимовлялися дитиною самостійно, не за прикладом вчителя (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вимовлятися — (передаватися голосом) звучати, мовитися.  Словник синонімів Полюги
2. вимовлятися — вимовля́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. вимовлятися — -яється, недок., вимовитися, -иться; мн. вимовляться; док. 1》 Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. 2》 діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини. 3》 тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися зі словом, фразою. 4》 тільки недок. Пас. до вимовляти 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вимовлятися — Відмовлятися, висловитися  Словник застарілих та маловживаних слів
5. вимовлятися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко).  Словник синонімів української мови
6. вимовлятися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док. 1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. В слові "слізьми" таки треба писати м’який знак, бо так вимовляється (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах