запирати —
запира́ти 1 дієслово недоконаного виду замикати розм. запира́ти 2 дієслово недоконаного виду прати окремі місця; невміло прати
Орфографічний словник української мови
запирати —
I -аю, -аєш, недок., заперти, -пру, -преш, док., перех., розм. 1》 що. Замикати на замок, засув і т. ін. || тільки док., перен., діал. Заборонити доступ куди-небудь. 2》 кого, що де. Замикати в якому-небудь місці, приміщенні. || перев. док.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запирати —
ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.
Словник синонімів української мови
запирати —
ЗАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., перех., розм. 1. що. Замикати на замок, засув і т. ін. Ворота в баштах запирали [троянці], Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих (Котл., І, 1952, 279); — Ідіть собі, йдіть!...
Словник української мови в 11 томах