Значення в інших словниках
-
збурити —
збу́рити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
збурити —
див. збурювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
збурити —
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
збурити —
Збу́рити, -рю, -риш, -рять; збур, збу́рте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
збурити —
ЗБУ́РИТИ див. збу́рювати.
Словник української мови в 11 томах
-
збурити —
Збурити, -ся см. збуряти, -ся.
Словник української мови Грінченка