Значення в інших словниках збурити — збу́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови збурити — див. збурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови збурити — Розорити, зруйнувати Словник застарілих та маловживаних слів збурити — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови збурити — Збу́рити, -рю, -риш, -рять; збур, збу́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.) збурити — Збурити, -ся см. збуряти, -ся. Словник української мови Грінченка