збурення

ЗБУ́РЕННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. збу́рити і збу́ритися.

Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі (Фр., VI, 1951, 89);

Рух, який почався серед робітників, автор [повісті «Борислав сміється» І. Франко] порівнює із збуренням бджіл у вулику, що готові знищити ситих нероб — трутнів (Іст. укр. літ., І, 1954, 540);

Він.. аж побагровів від внутрішнього збурення (Гончар, Тронка, 1963, 74).

2. фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі.

3. астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла.

Внаслідок збурень планети рухаються то швидше, то повільніше (Астр., 1956, 69).

Значення в інших словниках

1. збурення — збу́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збурення — Возмущение — disturbance — Regelabweichung, Störung – (в САК, САР, САУ) — всяка дія, яка намагається порушити необхідний функціональний зв’язок між регулюючим (управляючим) діянням і змінною, яка регулюється. Збуренням може бути, напр., момент навантаження на валу двигуна.  Гірничий енциклопедичний словник
3. збурення — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. збурити і збуритися. 2》 фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі. 3》 астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збурення — Зруйнування  Словник застарілих та маловживаних слів
5. збурення — Збу́рення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. збурення — Збурення, -ня с. 1) Разрушеніе, ниспроверженіе. 2) Волненіе, возмущеніе.  Словник української мови Грінченка