збурений

ЗБУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збу́рити.

Синіла, відбиваючи в своїй глибині ніжні, білі, пухнасті хмарки, повновода, широка, збурена повіддю річка (Коз., Сальвія, 1959, 216);

Збурена, зелектризована власними похвалками юрма невгавала (Коцюб., І, 1955, 203);

Він, неспокійний, весь збурений суперечливими почуттями, подався на лікарський виклик (Збан., Сеспель, 1961, 125).

2. у знач. прикм. Який перебуває в неспокійному стані.

Широкий лан лежав, мов хвилясте, збурене море (Цюпа, Назустріч.., 1958, 366);

Текля, збурена, бліда, мовчки слухала, як наволікали на неї поговір, ображали, насміхалися (Горд., Дівчина.., 1954, 252);

Нахмурені, зосереджені хлопці, припинивши роботу, спідлоба стежать за просуванням розхристаної, збуреної колони ворожих військ (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16);

Всі почуття її, збурені, незрозумілі, переплутані, вилились в тому вигуку: — Сергій… Петрович! (Собко, Справа.., 1959, 143).

Значення в інших словниках

1. збурений — Збу́рений: — схвильований [14] — збурений (231) < польськ. wzburzony — схвильований [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. збурений — збу́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. збурений — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
4. збурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збурити. 2》 у знач. прикм. Який перебуває в неспокійному стані.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збурений — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
6. збурений — Збу́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)