збурення —
збу́рення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
збурення —
Возмущение — disturbance — Regelabweichung, Störung – (в САК, САР, САУ) — всяка дія, яка намагається порушити необхідний функціональний зв’язок між регулюючим (управляючим) діянням і змінною, яка регулюється. Збуренням може бути, напр., момент навантаження на валу двигуна.
Гірничий енциклопедичний словник
збурення —
-я, с. 1》 Дія і стан за знач. збурити і збуритися. 2》 фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі. 3》 астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збурення —
Зруйнування
Словник застарілих та маловживаних слів
збурення —
Збу́рення, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
збурення —
ЗБУ́РЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. збу́рити і збу́ритися. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі (Фр., VI, 1951, 89); Рух, який почався серед робітників, автор [повісті «Борислав сміється» І.
Словник української мови в 11 томах