звитяжений —
ЗВИТЯ́ЖЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до звитя́жити. Воскреслим полум'ям старої слави Ти [Україна] спалахнула в чорні дні Полтави, Коли тебе причарував навіки Король звитяжений, останній вікінг (Ю. Клен).
Словник української мови у 20 томах