Значення в інших словниках
-
зложити —
зложи́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
зложити —
Зложи́ти. 1. Скласти, зібрати (на що?), пожертвувати. Взірцева читальня “Просьвіти“ в Микулинцях числила з кінцем 1894 року 150 членів, котрі зложили вкладок на суму 82 зр. 40 кр. (Б.
Українська літературна мова на Буковині
-
зложити —
зложу, зложиш, док., перех., розм. 1》 Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. || Покласти, помістити кого-, що-небудь десь або на щось. 2》 Скласти одне ціле, з'єднавши окремі розрізнені частини, елементи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зложити —
Класти, складати, скласти, поскладати, викладати, викласти, повикладати, закладати, закласти, позакладати, накладати, накласти, понакладати, обкладати, обкласти, пообкладати, перекладати, перекласти, поперекладати, підкладати, підкласти, попідкладати...
Словник чужослів Павло Штепа
-
зложити —
зложи́ти (покла́сти) го́лову за що і без додатка. Загинути в боротьбі. Та нерівні сили були. Не один славний легінь голову за волю зложив (Легенди..); Недарма голови зложили брати мої серед полів (І.
Фразеологічний словник української мови
-
зложити —
ЗЛОЖИ́ТИ, зложу́, зло́жиш, док., перех., розм. 1. Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. В огонь лахміття все зложивши, Сама [Дідона] в огні тім простяглася (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
зложити —
Зложи́ти, -жу́, -жиш гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. руки зложити. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V.
Словник української мови Грінченка