Значення в інших словниках
-
квит —
Квит: — квитанція [44-1]
Словник з творів Івана Франка
-
квит —
квит 1 іменник чоловічого роду розм. квит 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
-
квит —
Квит, квіт. Квитанція, розписка. Коли ж двірник не зможе добре вияснити обрахунку або не буде мати квитів або иньших паперів, аби доказати, на що він ужив доходів громадских [...
Українська літературна мова на Буковині
-
квит —
Квиток, розписка, квитанція, г. поквитовання; ФР. кінець, все <н. віддай і квит>; ПР. СЛ. розквитались, розрахувались <н. ми з вами квит або квити>.
Словник синонімів Караванського
-
квит —
-а, ч., розм. 1》 Те саме, що квитанція; розписка. || заст. Записка. 2》 у знач. присудк. сл. Розрахунки закінчено. Квит за квит — розрахунки закінчено. Ми (ви і т. ін.) квити з ким — ми (ви і т. ін.) розрахувалися з ким-небудь. 3》 у знач. присудк. сл. Кінець, годі, усе.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
квит —
КВИТ, а, ч., розм. 1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (І. Франко); – Зобов'язань проти мене не маєте жодних.
Словник української мови у 20 томах
-
квит —
і (та й) квит. І все; та й годі. Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров); Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
квит —
ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є.
Словник синонімів української мови
-
квит —
Квит. Ми з тобо́ю квит
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
квит —
КВИТ, а, ч., розм. 1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (Фр., III, 1950, 76); — Зобов’язань проти мене не маєте жодних.
Словник української мови в 11 томах
-
квит —
Кви́т, -ту м. 1) Разсчетъ, полученіе рабочими денегъ. Черк. у. 2) Квитанція, расписка въ полученія. 3) Расписка, дающая право на полученіе чего-либо. Надів... рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова.
Словник української мови Грінченка