концепт —
конце́пт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
концепт —
-у, ч. 1》 філос. Формулювання, загальне поняття, думка. 2》 зах. Вигадка, фантазія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
концепт —
КОНЦЕ́ПТ, ч. 1. род. у, книжн. Відносно стала інформаційно-когнітивна сутність, яка є носієм або концентратором смислів певного дискурсу або певної системи знань; формулювання, загальне поняття, узагальнення.
Словник української мови у 20 томах
концепт —
конце́пт (від лат. conceptus – думка, поняття) 1. В логіці – смисл знака (імені). 2. Загальна думка, формулювання.
Словник іншомовних слів Мельничука
концепт —
КОНЦЕПТ (від лат. conceptus — поняття) — 1) Термін середньовічної схоластичної філософії і логіки, що позначав загальне в одиничних предметах, на основі якого виникає поняття, виражене словом.
Філософський енциклопедичний словник
концепт —
ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн.
Словник синонімів української мови
концепт —
КОНЦЕ́ПТ, у, ч. 1. філос. Формулювання, загальне поняття, думка. 2. зах. Вигадка, фантазія. — Значить, я арештований? — запитав я. — Арештований! — скрикнув він, немов переполошений. — Що се знов за концепті (Фр., III, 1950, 237).
Словник української мови в 11 томах