ктитор —
Кти́тор: — основник, фундатор [XI] — церковний староста, засновник, фундатор [3]
Словник з творів Івана Франка
ктитор —
Те саме, що староста церковний
Словник церковно-обрядової термінології
ктитор —
-а, ч. 1》 У православній церкві – староста, вибраний приходською общиною. 2》 Особа, на кошти якої побудована або заново відбудована церква.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ктитор —
КТИ́ТОР, а, ч. 1. Особа, за рахунок якої побудований або прикрашений (іконами, фресками, предметами прикладного мистецтва) православний храм або монастир. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква.
Словник української мови у 20 томах
ктитор —
кти́тор 1. церковний староста (ст) 2. фундатор, засновник (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ктитор —
(грец.) Особа, яка виділила кошти на будівництво, ремонт або облаштування християнського храму; те саме, що і донатор.
Архітектура і монументальне мистецтво