Словник церковно-обрядової термінології

Значення в інших словниках

  1. ктитор — Кти́тор: — основник, фундатор [XI] — церковний староста, засновник, фундатор [3]  Словник з творів Івана Франка
  2. ктитор — -а, ч. 1》 У православній церкві – староста, вибраний приходською общиною. 2》 Особа, на кошти якої побудована або заново відбудована церква.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ктитор — Титар  Словник чужослів Павло Штепа
  4. ктитор — КТИ́ТОР, а, ч. 1. Особа, за рахунок якої побудований або прикрашений (іконами, фресками, предметами прикладного мистецтва) православний храм або монастир. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква.  Словник української мови у 20 томах
  5. ктитор — кти́тор 1. церковний староста (ст) 2. фундатор, засновник (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ктитор — Засновник, покровитель монастиря, церкви; титар  Словник застарілих та маловживаних слів
  7. ктитор — (грец.) Особа, яка виділила кошти на будівництво, ремонт або облаштування християнського храму; те саме, що і донатор.  Архітектура і монументальне мистецтво