митусь —
див. митусем.
Великий тлумачний словник сучасної мови
митусь —
Ми́тусь, митусе́м, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
митусь —
Ми́тусь, митусе́м нар. О растеніяхъ: комлями внутрь, а верхушками въ противоположныя стороны (лежать). Вас. 176. Мнж. 185. О людяхъ: въ разныя стороны головами (лежать). Мнж. 185. Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Козел. у.
Словник української мови Грінченка