Значення в інших словниках
-
отчич —
о́тчич іменник чоловічого роду, істота закріпачений селянин іст.
Орфографічний словник української мови
-
отчич —
О́ТЧИЧ див. о́тчичі.
Словник української мови у 20 томах
-
отчич —
I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу).
Словник синонімів української мови
-
отчич —
О́ТЧИЧ див. о́тчичі.
Словник української мови в 11 томах