отчич

о́тчич

іменник чоловічого роду, істота

закріпачений селянин

іст.

Значення в інших словниках

1. отчич — О́ТЧИЧ див. о́тчичі.  Словник української мови у 20 томах
2. отчич — Поміщик, землевласник  Словник застарілих та маловживаних слів
3. отчич — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу).  Словник синонімів української мови
4. отчич — О́ТЧИЧ див. о́тчичі.  Словник української мови в 11 томах