отчич
о́тчич
іменник чоловічого роду, істота
закріпачений селянин
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отчич — О́ТЧИЧ див. о́тчичі. Словник української мови у 20 томах
- отчич — Поміщик, землевласник Словник застарілих та маловживаних слів
- отчич — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). Словник синонімів української мови
- отчич — О́ТЧИЧ див. о́тчичі. Словник української мови в 11 томах