1. Словник української мови у 20 томах

отчич

О́ТЧИЧ див. о́тчичі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отчич — о́тчич іменник чоловічого роду, істота закріпачений селянин іст. Орфографічний словник української мови
  2. отчич — Поміщик, землевласник Словник застарілих та маловживаних слів
  3. отчич — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). Словник синонімів української мови
  4. отчич — О́ТЧИЧ див. о́тчичі. Словник української мови в 11 томах