поводитися —
(дотримуватися певних правил поведінки) триматися, діал. заховуватися// поводити себе.
Словник синонімів Полюги
поводитися —
пово́дитися 1 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки пово́дитися 2 дієслово недоконаного виду бути звичаєм; житися поводи́тися дієслово доконаного виду довго водитися розм.
Орфографічний словник української мови
поводитися —
I -джуся, -дишся, недок., повестися, -едуся, -едешся; мин. ч. повівся, -велася, -велося; док. 1》 Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином. 2》 з ким. Ставитися до кого-небудь, тримати себе з кимсь яким-небудь чином. || з чим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поводитися —
ПОВО́ДИТИСЯ¹, джуся, дишся, недок., ПОВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. пові́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1. Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином. А опришок дійсно поводився зовсім не по-розбійничому: ні словом, ні рухом не налякав Марусі (Г.
Словник української мови у 20 томах
поводитися —
I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док.
Словник синонімів української мови
поводитися —
ПОВО́ДИТИСЯ¹, джуся, дишся, недок., ПОВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. пові́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1. Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином.
Словник української мови в 11 томах
поводитися —
Поводитися, -джуся, -дишся гл. 1) Держать себя, обращаться. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. Так із тобою поводяться, як із своїм братом. МВ. (О. 1862. III. 56). 2) Быть въ обычаѣ.
Словник української мови Грінченка