поводитися

пово́дитися

I -джуся, -дишся, недок., повестися, -едуся, -едешся; мин. ч. повівся, -велася, -велося; док.

1》 Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином.

2》 з ким. Ставитися до кого-небудь, тримати себе з кимсь яким-небудь чином.

|| з чим. Застосовувати що-небудь, користуватися чимсь яким-небудь чином.

II -иться, недок.

1》 Бути звичаєм, загальноприйнятим правилом.

2》 кому, безос., розм. Житися. Як вам поводиться?

3》 розм. Жити, перебувати.

4》 розм. Те саме, що водитися 2).

5》 розм. Знатися, мати справу, дружити, приятелювати з ким-небудь.

6》 безос., розм. Складатися так чи інакше (про життя, справи).

7》 розм., рідко. Відбуватися, діятися.

Значення в інших словниках

1. поводитися — (дотримуватися певних правил поведінки) триматися, діал. заховуватися// поводити себе.  Словник синонімів Полюги
2. поводитися — пово́дитися 1 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки пово́дитися 2 дієслово недоконаного виду бути звичаєм; житися поводи́тися дієслово доконаного виду довго водитися розм.  Орфографічний словник української мови
3. поводитися — 1. тримати себе; (з ким) ставитися до, обходитися з, (з чим) орудувати чим; 2. (бути звичаєм) вестися; (погано) житися.  Словник синонімів Караванського
4. поводитися — Пово́дитися, -во́джуся, -дишся, -во́дяться; -во́дься, -во́дьмося, -во́дьтеся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поводитися — ПОВО́ДИТИСЯ¹, джуся, дишся, недок., ПОВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. пові́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1. Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином. А опришок дійсно поводився зовсім не по-розбійничому: ні словом, ні рухом не налякав Марусі (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. поводитися — Відбуватися, статися, творитися  Словник застарілих та маловживаних слів
7. поводитися — I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док.  Словник синонімів української мови
8. поводитися — ПОВО́ДИТИСЯ¹, джуся, дишся, недок., ПОВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. пові́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1. Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином.  Словник української мови в 11 томах
9. поводитися — Поводитися, -джуся, -дишся гл. 1) Держать себя, обращаться. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. Так із тобою поводяться, як із своїм братом. МВ. (О. 1862. III. 56). 2) Быть въ обычаѣ.  Словник української мови Грінченка