поводити

пово́дити

I -джу, -диш, недок., повести, -еду, -едеш; мин. ч. повів, -вела, -вело; док.

1》 неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь.

|| Проводити чим-небудь по чомусь.

|| Робити рух чим-небудь у певному напрямку.

2》 тільки док., перех. Спрямувати рух кого-, чого-небудь; допомогти або примусити йти, рухатися.

|| Піти попереду, скеровуючи кого-, що-небудь.

|| Управляючи механізмом судна, автомобіля і т. ін., скерувати їх рух.

|| тільки недок., діал. Правити. Повести у танець.

3》 тільки док., перех., перен. Спрямувати чиюсь діяльність, скерувати кого-, що-небудь.

|| Очолити кого-, що-небудь.

|| діал. Виховувати.

Повести рахунок спорт. — стати першим у грі, одержавши більшу кількість очок на свою користь.

4》 тільки док., неперех. Простягнутися куди-небудь, набути певного напрямку.

5》 перех., перен. Маючи що-небудь на меті, на увазі, спрямувати в певний бік (розмову, бесіду і т. ін.).

6》 тільки док., перех. Почати здійснювати, робити, виконувати що-небудь, займатися чимось.

|| також без додатка. Почати говорити.

Повести вогонь — почати стріляти з вогнепальної зброї.

7》 перех., безос., рідко. Скорчити, зсудомити.

II -джу, -диш, недок., повести, -еду, -едеш; мин. ч. повів, -вела, -вело; док., перех., у сполуч. із сл. себе.

Те саме, що поводитися I.

Значення в інших словниках

1. поводити — пово́дити 1 дієслово недоконаного виду ворушити пово́дити 2 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки поводи́ти дієслово доконаного виду водити певний час  Орфографічний словник української мови
2. поводити — ПОВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. пові́в, вела́, ло́; док. 1. без прям. дод. Робити рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То дріботить, то тихо попливе, ..  Словник української мови у 20 томах
3. поводити — води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше.  Фразеологічний словник української мови
4. поводити — РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти.  Словник синонімів української мови
5. поводити — ПОВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. пові́в, вела́, ло́; док. 1. неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То дріботить, то тихо попливе,..  Словник української мови в 11 томах
6. поводити — Поводити, -джу, -диш гл. 1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Шевч. 68. Рукою поводить по лобові. Кв. Поводить станом та головою. Левиц. І. 12. 2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить. 3) Обращаться.  Словник української мови Грінченка