бог —
З паном богом: з причастям [XIV] А коня вже як вивели з хати, / Ксьондз до неї ввійшов з паном богом [XIV]
Словник з творів Івана Франка
бог —
(для віруючих — свята істота) Господь, Господь Бог, Пан Бог, книжн. Творець, Сотворитель, Всевишній, Передвічний, Всемогутній, Цар Небесний, Спаситель, Вседержитель.
Словник синонімів Полюги
бог —
І БІГ, Господь, Господь-Бог, Отець <�Цар, Владика> Небесний, Цар Всесвітній, Бог-отець, Пан-Біг, Владика Неба і Землі, Творець, Світотворець, Сотворитель, Вседержитель, як ім. Усевишній, Всеблагий; анал.
Словник синонімів Караванського
Бог —
рідко біг, Бога, ч. У релігійних віруваннях – творець, що створив світ і керує ним та вчинками людей. || чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. Бійся (побійся) Бога!...
Великий тлумачний словник сучасної мови
бог —
БОГ, рідко БІГ, ч. 1. род. Бо́га, бібл. (з великої літери). Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом. На початку Бог створив небо та землю (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
Бог —
Бог іменник чоловічого роду, істота у християнстві
Орфографічний словник української мови
Бог —
Бог (Біг) Бог (м, ср, ст)||Бозя, Пан Біг ♦ пожа́лься, Бо́же: Хоч старий Гушалевич мав добрі побори і доходи з кам'яниці, то ходив убраний, що, що пожалься, Боже. Халат старий-старезний, поплямлений, витертий, що вилискував до світла, наче скло.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Бог —
Ані Богові, ані людям. Ні для чого непридатний. Бачить Бог з неба, що кому треба. Бог знає про наші потреби. Бог дав чоловікові душу, аби відріжнити його від звіра. Людина завжди повинна пам'ятати, що вона людина, а не звір. Бог з дурнями не говорить.
Приповідки або українсько-народня філософія
бог —
1. ◇ На кого бог пошле — так кажуть коли викидають щось, не побачивши куди, наприклад, з балкона комусь на голову. 2. ◇ Японський бог — виг. Здивування, враження.
Словник сучасного українського сленгу
Бог —
Найдосконаліша духовна істота, що є Творцем, найвищим Суддею і Паном кожного створіння; гол. об'єкт релігійного культу й кінцева мета людини; в монотеїстичних релігіях дуже акцентується особовий аспект Б. (у християнстві 3 особи у Святій Трійці); центр.
Універсальний словник-енциклопедія
Бог —
бог (Госпо́дь) зна що таке́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мови
бог —
БОГ — вищий, надприродний об'єкт філософської і релігійної думки та основний предмет релігійного культу. Наділений якостями абсолютного суб'єкта, якому властива абсолютна досконалість, найвищий розум, всемогутність, духовність, всезнання...
Філософський енциклопедичний словник
Бог —
БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк.
Словник синонімів української мови
Бог —
Бог, Бо́га, в -зі (р., рос. Южный Буг); бо́зький, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бог —
БОГ, рідко БІГ, бо́га, ч. У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей. Була б сестра, і був би брат, А то.. нема тепер нічого. Ні бога навіть, ні пів-бога (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
Бог —
Бог, -га м. 1) см. Біг, бога. 2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (н. п.).
Словник української мови Грінченка