альянс —
-у, ч. Спілка, об'єднання на основі договірних зобов'язань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
альянс —
АЛЬЯ́НС, у, ч. 1. Спілка, об'єднання партій або держав на основі договірних зобов'язань. Так звана модель кооперативної незалежності держав виключає утворення будь-яких масштабних військово-політичних альянсів...
Словник української мови у 20 томах
альянс —
алья́нс (франц. alliance, від аllier – з’єднувати) 1. Союз, об’єднання держав, організацій на основі договірних зобов’язань. 2. Шлюбний союз.
Словник іншомовних слів Мельничука
альянс —
СОЮ́З (тісний зв'язок, співробітництво за домовленістю на якійсь основі), АЛЬЯ́НС, КОАЛІ́ЦІЯ, ЄДНА́ННЯ. — Він говорить, що Косінський.. мав таємні зносини з турецьким султаном і присягав на вірність і союз із турками (І.
Словник синонімів української мови
альянс —
АЛЬЯ́НС, у, ч. Спілка, об’єднання на основі договірних зобов’язань. Міжнародний кооперативний альянс (МКА), заснований у 1895 р., об’єднує споживчі, виробничі, сільськогосподарські, житлобудівні, кредитні й інші види кооперації 55 країн (Рад. Укр., 7.VII 1962, 3).
Словник української мови в 11 томах
альянс —
рос. альянс (фр. alliance, від allier- з'єднувати) — 1. Об'єднання держав, організацій на основі спільної заінтересованості у певних діях, що підтверджується спільним підписанням договірних зобов'язань. 2. Переносно — шлюбний союз.
Eкономічна енциклопедія