аудитор —
ауди́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
аудитор —
авдитор, -а, ч. 1》 ек. Фінансовий інспектор, контролер. 2》 заст. У дореформених семінаріях – учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. 3》 заст. Прокурор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
аудитор —
АУДИ́ТОР, рідко АВДИ́ТОР, а, ч. 1. Особа, яка здійснює перевірку стану фінансово-господарської діяльності якоїсь фірми чи компанії на основі контракту, укладеного з керівництвом компанії, і за спеціальним дозволом державних органів.
Словник української мови у 20 томах
аудитор —
ауди́тор (від лат. auditor – слухач) учень, якого призначав учитель для вислухування уроків інших учнів.
Словник іншомовних слів Мельничука
аудитор —
ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст.
Словник синонімів української мови
аудитор —
АУДИ́ТОР, АВДИ́ТОР, а, ч., заст. 1. У дореформених семінаріях — учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками (Н.-Лев., І, 1956, 127). 2. дорев. Прокурор.
Словник української мови в 11 томах
аудитор —
рос. аудитор (від латин. auditor — слухач) — особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності різних організацій та установ на основі контракту, укладеного з їх керівництвом за визначену плату. Висновки...
Eкономічна енциклопедія