аудитор
АУДИ́ТОР, АВДИ́ТОР, а, ч., заст.
1. У дореформених семінаріях — учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші.
Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками (Н.-Лев., І, 1956, 127).
2. дорев. Прокурор.
Словник української мови (СУМ-11)