бакалавр —
Людина з науковим дипломом, звідти — учитель (в середніх віках) [II]
Словник з творів Івана Франка
бакалавр —
бакала́вр іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бакалавр —
Бакалавр — bachelor — Bakkalaureus — 1) Перший вчений ступінь у ряді країн. 2) Особа, що одержала диплом про закінчення спеціальної освіти.
Гірничий енциклопедичний словник
бакалавр —
-а, ч. 1》 іст. Звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії та України до 1869 р. 2》 У більшості країн – перший учений ступінь...
Великий тлумачний словник сучасної мови
бакалавр —
БАКАЛА́ВР, а, ч. 1. іст. Найнижчий науковий ступінь у старовинних і деяких сучасних західноєвропейських університетах. Здобуття Юрієм Дрогобичем у 1470...
Словник української мови у 20 томах
бакалавр —
бакала́вр (лат. baccalaureus, від baccalarius – старший студент, клерк, землероб-орендар, з кельт.) 1. Перший вчений ступінь у ряді країн. 2. Особа, що одержала диплом про закінчення середньої освіти (у Франції).
Словник іншомовних слів Мельничука
бакалавр —
Особа, яка займає найнижчий науковий ступінь; звання б. надається у європ. унів. з XIII ст.; тепер гол. чином англосаксонськими унів. (bachelor).
Універсальний словник-енциклопедія
бакалавр —
БАКАЛА́ВР, а, ч. 1. іст. Звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії і України до 1869 р. Другого дня пішла чутка між студентами, що Воздвиженського.. мали навіть замір зоставити при академії бакалавром (Н.-Лев., І, 1956, 367).
Словник української мови в 11 томах
бакалавр —
рос. бакалавр (латин. baccalau-reus, від baccalarius — старший студент, клерк, землероб-орендар — з кельт.) — 1. Початковий вчений ступінь у ряді країн. 2. У Франції — особа, що одержала документ про закінчення середньої освіти.
Eкономічна енциклопедія