бакалавр
БАКАЛА́ВР, а, ч.
1. іст. Найнижчий науковий ступінь у старовинних і деяких сучасних західноєвропейських університетах.
Здобуття Юрієм Дрогобичем у 1470 р. ступеня бакалавра, а в 1472 – магістра свідчить про його наукові здібності й неабияку наполегливість у подоланні труднощів (з наук. літ.).
2. іст. Звання викладача в духовних академіях Росії і України до 1869 р.
Другого дня пішла чутка між студентами, що Воздвиженського .. мали навіть замір зоставити при академії бакалавром (І. Нечуй-Левицький).
3. Той, хто здобув чотири- або п'ятирічну вищу освіту, склавши іспити чи захистивши бакалаврську роботу.
Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту (з мови документів);
Державне замовлення на бакалаврів;
Навчальна програма з української мови для бакалаврів.
Словник української мови (СУМ-20)