бакай
БАКА́Й, я́, ч., розм.
1. Вибій з водою, калюжа на дорозі; баюра.
Їдуть наші молодцями, Навмання, скрізь манівцями; Бакаї .. Їм ніпочім (І. Манжура);
А деякі шофери то й самі норовили грюкнути машиною в бакай коло своєї хати чи біля воріт куми (В. Кучер).
2. Глибока яма в річці, ставку.
Вона [річечка] повиривала на своєму шляху глибокі темні бакаї, і в них, виставляючи круглі, як веретена, спини, плавала форель (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)