бакай
Бакай, -кая
м.
1) Глубокая яма въ рѣкѣ, прудѣ. Сим. 145. Екат.
2) Грязный, наполненный водою ухабъ на дорогѣ, выбоина, ложбина, посрединѣ которой лужа. Конст. у. Мнж. 176. Кіевск. у. Поїхали вони раз колодки возити... та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. см. баюра, банджюр.
Словник української мови Грінченка