вегетативний —
вегетати́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
вегетативний —
ВЕГЕТАТИВНИЙ – ВЕГЕТАЦІЙНИЙ Вегетативний. Пов’язаний із ростом і живленням рослин та низькоорганізованих тварин. Вж. зі сл.: відділ, гібрид, нерв, орган, ріст, тонус, гібридизація, криза, маса, нервова система, патологія, відтворення, порушення...
Літературне слововживання
вегетативний —
-а, -е, біол. 1》 Пов'язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. 2》 перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський. 3》 Стос. до способу розмноження у нестатевий спосіб. Вегетативне розмноження біол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вегетативний —
Ростовий
Словник чужослів Павло Штепа
вегетативний —
ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. біол. Пов'язаний із ростом і живленням організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному розвитку (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
вегетативний —
вегетати́вний (лат. vegetativus – рослинний, від vegeto – оживлюю) пов’язаний з ростом і живленням рослин та тварин; ¤ в-а нервова система – частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі...
Словник іншомовних слів Мельничука
вегетативний —
ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е, біол. 1. Пов’язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному рості (Колг. Укр.
Словник української мови в 11 томах