винен

ви́нен

[вине^ин]

м. (на) вин:ому/вин':ім; ж. вин:а; с. вин:е^и; мн. вин':і

Значення в інших словниках

1. винен — ви́нен прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. винен — ВИННИЙ винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий.  Словник синонімів Караванського
3. винен — див. винний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний¹.  Словник української мови у 20 томах
5. винен — Бодай той здоров був, що мені винен. Кредитовець говорив про свого довжника, бо як буде хорувати, то не зможе віддати довгу, а як умре, то довг пропаде. Богу духа винен. Зовсім невинний, як помре, то Бог його душу забере.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. винен — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М.  Словник синонімів української мови
7. винен — Ви́нен, ви́нна, ви́нне = ви́нний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. винен — ВИ́НЕН див. ви́нний.  Словник української мови в 11 томах
9. винен — Ви́нен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. І. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28.  Словник української мови Грінченка